ЯК ПІДГОТУВАТИ ЦІКАВЕ ТА ЗМІСТОВНЕ ЗАНЯТТЯ?
Кожна дитина - гарна, талановита.
І коли вона прийшла в заклад
позашкільної освіти - має досягти успіху. І не обов'язково перші місця в
конкурсах, хоча це теж важливо. Прийшовши в гурток, вона має відчути себе
«своєю», частинкою великої, дружної, позитивної родини незалежно від того, з
якого середовища вона походить. А завдання керівника - якомога більше пізнати
кожного вихованця. За можливістю та необхідністю корегувати стосунки дитини та
батьків, дитини й педагогів, дитини та ровесників, учити дитину відвертості,
адекватній поведінці, незалежно від виду занять.
У наш час постійних змін,
щоденного оновлення і збільшення інформації необхідно вміти швидко і головне
ефективно пристосовуватися до всього нового. Кому як не вчителю потрібно йти в
ногу з часом. Сьогодні багато науковців, педагогів пропонують безліч способів
подачі матеріалу дітям, можливостей роз‘яснити найпростіше і найскладніше
завдання. Питання освіти і навчання є завжди актуальними і потрібними людству.
У даній статті пропоную ознайомитись з цікавою методикою педагога,
засновника і наукового керівника міжнародної Лабораторії освітніх технологій
«Освіта для Нової Ери» Анатолія Гіна, який розробив форму конструктора занять
для педагогів-практиків.
Викладання це наука чи мистецтво? Книжка Анатолія Гіна «Прийоми педагогічної
техніки» («Конструктор занять») поєднує
обидві сторони медалі. В ній зібрані сильнодіючі знахідки майстрів своєї
справи: вчителів, методистів, вихователів.
Від автора - «Що ви знайдете в
цій книзі? Школу робить школою учитель.
Учителі різні адже вони виростають з учнів. Художник навчається змішувати фарби
і наносити мазки на полотно. Музикант навчається етюдам. Журналіст та
письменник засвоюють прийоми письмової мови. Справжній учитель теж змішує
фарби, розучує етюди, засвоює прийоми тільки це педагогічні фарби, етюди,
прийоми Ось учитель-майстер, віртуоз. Як по нотах грає він свій урок. І тільки
інший учитель знає, скільки праці пішло на опанування гамм та етюдів, доки
ноти, ритми та мелодії не злилися в музиці уроку. Майстерність це фах з
печаткою досконалості. Майстрів не так багато. Але існує багато сильних
фахівців. Звичайно вони мають свої професійні хитрощі, прийоми. Сильних
педагогічних прийомів не так вже й багато найчастіше гарний фахівець активно
користується лише двома-трьома «секретами». Ця книга збірник педагогічних
прийомів. До неї ввійшли лише такі, які мають свою технологію і можуть
застосовуватися в умовах звичайної сучасної школи. І як її читати? Можна
загалом. А можна і розподільно як довідник. Але найкраще спочатку підряд, а
потім вже розподільно. Тобто, як буде зручніше учителю нашому головному
читачеві».
Основним
принципом універсальної методики А. Гіна є принцип «від частки - до цілого»: з
стандартних блоків дитячого конструктора можна зібрати різні за призначенням і
складністю «дорослі» речі: механічні, гідравлічні, електронні конструкції.
В
конструктор вписуються конкретні етапи заняття: початок уроку, вивчення нового
матеріалу, закріплення матеріалу, формування вмінь та навичок, узагальнення і
систематизація, контроль знань, домашнє завдання, підсумок уроку. На кожному
етапі використовуються свої методи і прийоми: - при
проведенні першого розділу (початок заняття) пропонуються такі форми:
взаємоопитування в формі кросворду; розминка в формі „Пантомімічного
лото", тощо;
- пояснення нового матеріалу
- це найбільш відповідальний розділ заняття. Якщо новий
матеріал зацікавить вихованців, то і вивчення його буде успішним. Позитивний
настрій у вивченні нового матеріалу може надати і ілюстративний матеріал
(творча художня робота, репродукції, таблиці, відеозапис, уривок з твору), і
екскурсія, і ситуаційна гра;
- з відпрацювання вмінь (практична частина). Для
непосидючих, жвавих і нетерплячих дітей це найскладніший етап занять. Необхідно
зробити цей етап цікавим, не набридливими, а дійсно ефективним. Тут від
керівника вимагається використати весь арсенал педагогічних прийомів: і «Приваблива мета», і «Роби, як я», і
«Змагання», і бліц-конкурс на краще виконання елементу роботи;
- повторення. Вже вивчений, відпрацьований матеріал
перестає цікавити дитину, коли повторення його буде механічним. Тому при
повторенні матеріалу слід обирати форми роботи, привабливі для дитини,
наприклад, заняття-конкурс; прийом «Дитяче жур» - це надає повторенню нового
змісту. Пожвавить процес повторення і прийом «Лови помилку», коли керівник (або
учень) показує елемент роботи з навмисною
помилкою. При повторенні можна застосовувати і прийом «Розширення поля оцінок».
Це майже жарт але атмосферу на занятті він пожвавить, коли замість звичних
«шкільних» оцінок на „5", „4", вихованця оцінять літерою „м"
(молодець!), або 2 літери „м" (двічі молодець!), або літерою „н" (не
старався); прийом «ідеальна оцінка» теж дещо жартівливий - вихованці самі
оцінюють свою роботу і повідомляють про це керівника (добра нагода для педагога
з'ясувати рівень самооцінки вихованця, його творчі і особисті амбіції);
- підсумки заняття. Керівник може сам поставити крапку в занятті своєю авторитетною оцінкою в цілому, оцінити роботи окремих вихованців, а може віддати оцінку виконаної роботи на розсуд гуртківців (педагогічний прийом «Точка зору»). Залежно від конкретної педагогічної ситуації можна застосовувати і «ідеальну оцінку», і жартівливе «розширення поля оцінок». Підсумовуючи теоретичний матеріал можна використати інтерактивну гру «Так,чи ні?»; «Мікрофон» та інші варіанти;
- дПовністю віддається на розсуд керівника і залежить від
того, яке завдання він виконує, ступінь захоплення вихованця завданням, його
обсяг і складність, та інших суто індивідуальних чинників.
Прийоми педагогічної техніки
А.Гін порівнює з сіткою – зплітаючись з окремих вузлів (прийомів) сітка утворює
якусь цілісну систему (педагогічну техніку). У своїй книзі А.Гін виділяє п’ять основних принципів
педагогічної техніки:
- принцип свободи вибору – «У
будь-яких діях, спрямованих на навчання чи управління, якнайчастіше надавати
учневі право вибору. З однією важливою умовою - право вибору завжди
урівноважується з усвідомленою відповідальністю за свій вибір!»;
- принцип відкритості – «Не лише
давати знання, але й визначати їхні межі. Ставити перед учнями проблеми, вирішення
яких лежить поза межами курсу, що вивчається»;
- принцип діяльності – «Засвоєння
учнями знань, умінь, навиків переважно у формі діяльності» - іншими словами
шукати умови і межі застосування цих знань на практиці;
- принцип зворотного зв’язку – «Регулярно
контролювати процес навчання за допомогою розвиненої систем і прийомів
зворотного зв’язку» - керівник гуртка зобов’язаний відстежувати настрій
вихованців, ступінь їхньої зацікавленості, рівень розуміння;
- принцип ідеальності –
«Максимально використовувати можливості, знання, інтереси самих учнів з метою
підвищення результативності і зменшення витрат у процесі освіти» - якщо
керівник грамотно узгодить зміст і форми заняття (його темп, ритм і складність)
з інтересами своїх вихованців, то вони тоді самі будуть прагнути дізнатись, а
що ж далі?
Стів Джобс визначав розумна
людина чи ні, по тому як вона задає запитання.
У конструкторі уроку прописаний
один з етапів заняття, коли учні активно працюють з запитаннями.
А. Гін дає таку класифікацію
запитань:
Вони бувають повторювальні
(питання відповіді на які є в тексті), уточнювальні (питання відповідь на які
можна знайти логічно подумавши, побачити «між рядків»), дослідницькі (в даному
тексті відповіді на це питання не має, але провівши дослідження додаткової
літератури її можна знайти).
Дієвим способом, що вчить
задавати питання є прийом психолога і педагога Б. Блума. «Ромашка Блума»
складається з шести пелюсток, кожний з яких містить певний тип запитання. Таким
чином шість пелюсток, шість запитань.
Прості питання - питання
відповідаючи на які, потрібно назвати факти, згадати певну інформацію - «Що?», «Коли?», «Де?».
Уточнювальні питання. Вони
починаються зі слів «Тобто ти говориш, що…?», «Якщо я правильно зрозумів, то…».
Мета цих запитань надання учню можливості для зворотного зв‘язку відносно того,
що він тільки що сказав.
Пояснювальні запитання. Звичайно
їх починають слова «Чому?» і направлені вони на встановлення
причинно-наслідкових зв‘язків.
Творчі запитання. Даний тип
питання включає в себе елемент умовності, прогнозування. «Що змінилося б,
якби…», «Що буде, якщо?...»
Оцінювальні питання. Запитання
направлені на з‘ясування я критеріїв оцінки тих чи інших подій, явищ, фактів.
«Як ви ставитеся до вчинків історичного діяча? », «Чим одна історична подія
відрізняється від іншої?»
Практичні питання. Дані питання направлені на установлення взаємозв‘язку між теорією і практикою. «Як можна застосувати?», «Де в сучасному житті ви можете спостерігати за подібним явищем?», «Як би ви вчинили на місці історичної особистості?»
Цей етап дуже важливий в ході заняття, адже
акцентуючи увагу вихованців на безлічі деталей керівник шукає різні підходи до
кращого розуміння вихованцями теми заняття, мотивує дітей на виконання творчих
завдань, навчає гуртківців лідерству та командній роботі, розвиває у них
критичне мислення і навички вирішення проблем, дає право вибору та вчить брати
відповідальність за свій вибір.
Отже, підготовка до заняття є дуже
важливою для керівника гуртка. Ефективна попередня робота допоможе отримати
максимальний результат і ваші вихованці будуть вам вдячні. Спосіб оформлювати
конспект заняття у вигляді конструктора економить час і при цьому збільшує
результативність і ефективність заняття.
Якщо ви бажаєте зробити свої
заняття сучасними та привабливими для вихованців, використовуйте сучасні
технології та слідкуйте за новинками педагогічної майстерності.
